мовчатимемо далі

Ми, студенти кафедри української філології, завжди були окремим світом - зі своєю мовою, святами, традиціями. Ми буваємо різними: не погоджуємося, обурюємося, протестуємо, робимо те, що не завжди схвалюють наші викладачі, але є речі якими ми пишаємося, які нас єднають.

Наші викладачі з першого курсу вчать нас мудрим речам. Напевно, саме зараз настав час теоретичні знання втілити в життя. Нас вчили бути розумними — тож давайте спробуємо робити висновки самостійно; нас учили любити й розвивати рідну мову — тож давайте любити і плекати рідне – у кого українське, у кого російське,  нас учили поважати інших — тож давайте поважати не тільки самих себе, а й людей навколо з їх поглядами на життя.

Дуже хочеться, щоб тут не вбачалась безпідставна агітація, це лише нагадування про наші традиції. Є ідеали вищі: ДЕМОКРАТІЯ, СВОБОДА СЛОВА Й ДУМКИ, ГУМАНІЗМ, ПРОГРЕС (С). Кожен відповідає за їхнє втілення у життя.  Залишаймося ЦИВІЛІЗОВАНИМИ (!) людьми. Нам з вами жити завтра у світі, який будуємо сьогодні, нам потрібний міцний підмурок (фундамент), тому не руйнуймо, а зміцнюймо його.

P.S.: я публікую це не від кафедри, тому всі питання до мене, а не до завкаф або викладачів.

8 березня вже минуло, але віттанячко всім.

І велика подяка тим, хто святкував з нами день народження Тараса Шевченка. Ви всі молодці.