Нещодавно у нас побував Маріо Варгас Льоса - письменник, який у 2010 році став Лауреатом Нобелівської премії. Власник "Нобеля" вважає, що Європа Україну підтримує. Як? Активно, напевно. У нас склалася ціла технологія життя двох закоханих, за якою один має вмиватися кривавими сльозами та робити кульовий масаж, а інший - дивитися на це, у найдраматичніші моменти о-хати, запевняти у підтримці, але триматися на відстані.
Та краще бути на самоті, ніж у такому... коханні.
Але "хай дивляться, хай дивуються", бо ми самі впораємося. Без зогнилої Варшави. Подякуємо Європі за все, що зробила для нас; Великому Князеві віддамо премію Дарвіна (хоча ні, треба режимові віддавати, коли остаточно заграється і згине) і, сподіваюся, збережемо отримане такою ціною самоусвідомлення.
Ошо каже, що думки матеріалізуються. Тож вперед.
P.S.: а ще, коли ми повернемося, більше ніяких лояльностей-толерантностей з містом руських моряков, дєдивоєвалов, бєндерогетьовцев. Україна [так, для мене Вона - як вода для язичників], напевно, занадто розуміла, була занадто доброю і охайною до свого народу. І от тепер збирає каміння.
Немає коментарів:
Дописати коментар