Дякую тобі, Боже, що...

...не школяр.

     Зараз складається враження, що бажання прибрати українське набуло такої сили, що затьмарило здоровий глузд. Головним є замінити, а от якісно чи ні - це вже неважливо. 

          Можна замінити надписи, реклами, підручники, а як замінити світобачення? Зростити нове так, щоб не нашкодити людині? А згадавши, що ми працювали / працюємо зі школярами...

Уявляєте, вчили хлопця любити Україну як свою Батьківщину до сьомого / восьмого /... одинадцятого класу. І раптом з вересня (це я сподіваюся, що з вересня - може, одразу ж після 16 березня?) почали так само вчити любити, захищати, розвивати і далі за списком Росію. Отак школяр знайомиться з когнітивним дисонансом, ще й через власний досвід.

І чим більше розвинене критичне мислення (!), тим, з практичної сторони, гірше: дорослим складно примиритися з тим, що відбулося, то що відбувається з маленькою людиною? На жаль, кримським школярам доведеться переконструювати свій патріотизм максимально швидко, бо жити в Росії і не обожнювати її - дороге задоволення навіть для відомих дорослих.