Трудно людей в одно истолочь,
Собой кичись не очень.
Знаем ли мы украинскую ночь?
Нет, мы не знаем украинской ночи.
Росія така велика, така щаслива, така картонно ідеальна, що ніяк
не може припинити звертати увагу на свою бідолашну нерозумну сестру, малесеньку
Україну (яку, до речі, мало хто може показати на мапі — це так говорять
російські відео та соц.опитування).
Ми живемо в тяжкі часи, так. Але коли глобальні зміни проходили
непомітно? Гуманітарною катастрофою назвати процес народження, процес "осамостійнювання",
процес "я не ваша країна-ніби-брат, у мене своя історія, свої
герої" — це сильно.
Між іншим, 14 жовтня — день козацтва України. Символічно
виходить.
Між іншим, варто передивитися документи, пов'язані з УПА (Нюрнбергський процес, наприклад);
варто пам'ятати, у якому стані перебуває сучасна — занадто ополітизована —
історія.
Будемо, нарешті, чесними: серця кримчан-патріотів болять зовсім не
через дату, серця кримчан — теж (тут або не болять, або болять через
ціни).
Україна звільнилася від сестринства з Росією. Годі вже грати у
нестерпний біль від цього. Народу Росії, а особливо — керівництву, час вже
подбати про свою державу, а не нагло лізти у вікна іншої. Давайте грати у
повагу на відстані.
Немає коментарів:
Дописати коментар