Ви ще не відсуботилися?

Под развесистым каштаном

Продали средь бела дня

 — Я тебя, а ты меня...

(с) 1984 

До речі, про каштани. Нещодавно на старостаті розповідали нам жахи. Начебто є така жінка, що каштани в нас краде. Чи вдень, чи вночі вона їх шукає — то питання вже інше, часове, але факт залишається фактом. Каштани кудись зникають.

Жалко? Жалко. Красиво ж із ними.

От і вирішили (ну, як вирішили — завдання отримали) усе прибрати, та взагалі кожною групою навести чистоту. Акція на два місяці для філологічного факультету. Серйозна справа, усе без жартів.

Тому однієї прекрасної середи (дійсно прекрасної, бо деяким пощастило прибирати-озеленяти територію у таку погоду, коли й на вулицю не хочеться виходити) четвертий курс дружніми рядами пішов гратися з лопатами, граблями, мішками, ведерками та опавшим листячком. Ну діти, двадцятирічні великі діти.

Погралися непогано.За деякий час усі каштани з землі було прибрано (напевно, треба було якусь записочку із вибаченнями залишити для тої жінки..не подумали якось). Зазначимо, що жодна рослина/людина не постраждала, увесь інвентар зберігся без ушкоджень, а ліквідовані каштани почувають себе у безпеці.

Міссію виконано.