Кобзарське мистецтво в Севастополі

14 грудня в Українському інформаційному центрі відбулася зустріч кобзаря-бандуриста Василя Нечепи із молоддю міста Севастополя. На цій зустрічі були присутні й студенти нашого університету, адже ми завжди у вирі культурного життя міста. Приїзд сучасного представника кобзарської традиції до Севастополя – це справжній подарунок усім севастопольцям до Дня народження великого митця  – Тараса Шевченка!

***

«Наша дума, наша пісня не вмре, не загине…» доки є ще в Україні такі люди, як Василь Нечепа. Нам, студентам Севастопольського міського гуманітарного університету, надзвичайно пощастило –  ми зустрілися із справжнім кобзарем, почули не лише майстерну гру на бандурі, а й мали нагоду познайомитися із старовинною традицією виконання народних дум, козацьких плачів та пісень.

Для більшості з нас це була чи не перша справжня зустріч кобзарем, про яких тільки в книжках читали та від викладачів чули.

Василь Нечепа вражає – він наче вийшов з того давнього часу, настільки глибоко відчуває події нашої історії, дух епохи кобзарів, водночас він справжній наш сучасник, цікавий співбесідник, дуже глибока людина.

Василя Нечепу по-справжньому можна вважати послідовником величного Шевченкового слова і його найпалкішим популяризатором. Атмосферу творчого вечора задавали як пісні на слова Тараса Шевченка, так і дивовижний тембр майстра і якась дивовижна манера гри. Та й кобза була незвичайна: прикрашена портретом Шевченка, а на вершечку грифа –  скульптура погруддя великого поета. Особливе враження справляли на слухачів пісні, що кобзар виконував у тональності і манері, у якій співав Шевченко, і усі немов наближалися до того далекого часу і до слова Великого Кобзаря. А посилювали це враження ще хоча невеличкі, але ємкі і цікаві розповіді про Тараса Шевченка, і деякі цікаві відомості ми почули вперше.

Піднесені і окрилені ми попрощалися з кобзарем, тепер на згадку у нас є фотографія та ще сподівання, що подібна зустріч не остання, і якщо випаде нагода, ми неодмінно візьмемо участь у подібних творчих зустрічах.

Хай більше цікавих зустрічей буде у нашому місті!

Тетяна Ромашкіна,  УА-1

P.S.: пан Нечепа, його гра, його спів дійсно запам'ятовуються. У далекому 2010 році ми теж змогли побачити, почути та відчути це диво, яке створює Майстер. Так, ім'я може й забутися, але емоції від зустрічі - ні. Напевно, не забудуться ще довго. Це вражає, але це дійсно так.