19 грудня у Севастопольському
міському гуманітарному університеті студенти - українські філологи
по-справжньому зустріли свято Святого Миколая. На весь університет щемко
звучала пісня про Миколая, ніжно різдвяні колядки, зворушливо християнські
пісні у вертепі, запально лунали щедрівки. Тепер Миколай точно нікому із студентів не принесе
різочку, а тільки приємні винагороди за гарне навчання і поведінку (жарт).
***
Ми, першокурсники, вперше стали
учасниками фольклорного свята «Від Миколая до Йордана». У нас було
відповідальне завдання, по-перше ми відкривали свято – виконували пісню «Ой,
хто-хто Миколая любить», а по-друге ми відповідали за запальну, енергійну
кульмінацію – демонстрували традицію щедрування. Повірте, гідно виконати ці
завдання було непросто, але дуже приємно і почесно.
Ми готувалися ретельно, з головою
поринути у роботу: знайомилися з традиційними текстами, слухали як вони
виконувалися, шукали оригінальні щедрівки і результаті народився наш сценарій.
Здається нам вдалося осягнути тай донести нашим глядачам усю магію цієї
прекрасної давньої традиції зимових свят. На жаль, у наш час вже немає тієї
відданості звичаям та традиціям предків, як у минулому, майже не ходять колядники
та щедрівники по господах під час новорічних свят, не водять козу, не носять
зірку, а господарі домівок зустрічаючись у родинному колі за святковим столом і
споживаючи святкові страви, вже майже не готують гостинці для колядників, не
печуть пирогів щедрівникам…
Але нам пощастило, бо ми прийшли
щедрувати до справжніх гостинних хазяїів-господарів – студенти старшокурсники
були щедрими і вдячними за нашу творчість.
Атмосфера свята була й
по-святковому урочистою, і затишною і привітною. Свято було на славу!
Першими на святі виконувалися
колядки та вертеп (як і належить за традицією). Тут ми мали змогу побути і в
ролі і привітних господарів (адже це нам адресовувалися колядки), і справжніх
глядачів вертепної драми.
Свято видалось дуже веселим і в
той же час піднесеним й урочистим, було
місце й щімким моментам. Колядки ми вже й раніше трохи знали, але було багато
такого, що й вперше чули, а ще цікавим та оригінальним було виконання. А от
вертеп (не на сцені чи по телебаченню) ми точно всі бачили вперше. Повірте, це
було вражаюче. Студенти-старшокурсники дуже професійно виконували свої ролі.
Дивитися було дуже цікаво, а в момент, коли Смерть одбирала сина в матері, у
всіх по тілу пробігли мурашки, а в очах блиснули сльози…
Ми ж були справжніми
щедрувальниками – своїми запальними і дзвінкими піснями усім бажали добробуту.
Глядачі винагороджували кожен наш виступ оплесками, підтримували виконання
пісень. Ми нащедрували цілий мішок солодощів і, веселі та натхненні, ще цілий
вечір ділилися один з одним враженнями, куштуючи цукерки. А ще ми тепер знаємо,
яких пісень-побажань можна співати на традиційний Новий рік (31 грудня).
Дякуємо усім за свято, ми
отримали неймовірне задоволення і ще не раз згадаємо його, ще защедруємо в
родинному колі та своїм друзям, адже скоро новорічні свята. Повітря вже пахне
ялинкою, мандаринами та новорічними дивами! З Новим роком усіх!
Тетяна Ромашкіна, УА1
Немає коментарів:
Дописати коментар