переваги режиму

Факти такі: автор реальний, ця поезія реальна, ці рядки читають люди.
Вподобайка, однозначно.

Є у Франсуа Озона кіно під назвою "Dans la maison" ("У будинку"). Головний герой – учень шостого класу – описує життя родини його друга. Він називає їх "нормальна родина", а його зацікавленість без встановлених розумних меж схожа на манію, бо хлопець не може зупинитися, не може писати твори на іншу тему, не може писати без споглядання за будинком та його господарями. Насправді, він жорстоко висміює їх, зверхньо ставиться до кожного з них, але, зрештою, має серйозний намір зруйнувати щасливу нормальну родину – закохується в мати свого друга і прагне "звільнити" від чоловіка та дитини. У той же час він продовжує вважати себе другом, йому байдуже на все. 

Чомусь конфлікт стрічки та герої нагадали події минулого року. Можливо, тому що коли йде війна країн, ми розуміємо людей – нормальних людей, таких, як ця щаслива родина. І з призми такого розуміння задуму Озона вибір жінки стає своєрідною мораллю: не зраджуй. Попри всі обіцянки, попри незадоволеність існуючими речами неможна втікати, треба боротися. Треба любити і бути відданим. 

Подумала я про це, коли знов побачила ці агітки та згадала білборди березневі.