ми ще є, а ви?

Травень. Такий смак словесний приємний, з ноткою спокою, тиші, а ні. Який тут спокій, коли концентрація патріотизму навркуги стає занадто, гіперболізовано небезпечною. 

І тихо, тихо навколо стало,
Кудись поділися голоси...
Часи веселі настали, нас лишилось так мало,
Ну їх, брате, такі часи!

Та нам з тобою своє робити,
Відкрити очі і далі йти!
І зуби сильно стиснувши, маму ніжно любити
Хто ж тоді, як не ми, брати?!

Ми живі, безперечно живі і дієздатні. 

А ви?