Четвертий курс попрощався з університетом. Хтось повернеться в вересні на два роки, щоб отримати магістра, а хтось сподівається більше ніколи не сидіти в цих аудиторіях. Не тому що викладачі погані, а тому що є кращі перспективи, і варто спробувати їх реалізувати.
Здавалося б, нам, бакалаврам, відчинено зараз стільки дверей! Російські ВНЗ готові нас прийняти, українські не відмовляються (про закордонні не згадую) — обирай та вперед. Але все не так просто, як хотілося б.
Більшість з нас одразу ж змушена відкидати варіанти продовження навчання в Україні, бо там неспокій. Сорвиголови, які все ж ще рахуються з думкою батьків, теж відмовляються від українських магістратур, адже не дуже хочеться побачити сиву маму і знати, що причина її срібного волосся — ти. Проблеми з російськими ВНЗ починаються з дат прийому документів: дедлайн магістратури 5 липня (тільки в одному університеті бачила 10). Доводиться не дозволити собі розслабитися після двох ДЕКів і збирати документи. На жаль, не всі заклади практикують електронну приймальну комісію — у деякі треба особисто (або призначити особу та забезпечити її відповідною бумагою) завозити усе потрібне. Але це ще нескладно, далі починається найцікавіше: не всі ВНЗ Росії знають, що кримські бакалаври не мають дипломів. Керівництво погоджується на довідку з попереднього місця навчання про успішне засвоєння програми та пройдену державну атестацію, але отримати її теж неможливо. Університет не може її виписати, як кажуть в деканаті, бо для цього потрібен диплом, якого ще нема (мене гризли сумніви, що довідка ця виписується на основі індивідуального плану та картки навчання, і, по секрету, я була права), тому "нічим не можемо допомогти". Якщо харизма допоможе та зірки на небі зійдуться, то можуть чимось допомогти, але довідку не випишуть все одно. Останнім пунктом назву вибір напряму навчання: українську філологію я побачила лише в одному ВНЗ, тобто продовжувати свою спеціальність деяким бакалаврам буде складно. Я дивилась журналістику — з моєю попередньою освітою та без ґрунтовної підготовки вступний іспит не скласти. Тут згадується НАУКМА та СНУ ім. Лесі Українки — заклади, що практикують пересічний (здається, так це називається) вступ на деяких спеціальностях, до яких входить і журналістика: заклад проводить лише творчий конкурс та конкурс портфоліо (публікації та мотиваційний лист), і перевага надається саме конкурсу, який не передбачає теоретичних знань з журналістики. У НАУКМА це шість завдань, з якими може впоратися звичайний сучасний студент з мінімальними вміннями писати; СНУ створює справжню журналістську ситуацію: прес-конференція на годину з відомою людиною та дві години на написання статті за зібраними матеріалами.
До речі, це яскравий вияв Болонської системи. Перед тим, як називати її дурнею, все-таки слід ознайомитися, якою вона має бути. Повірте, у нас Лохнесське чудовисько, зіпсований гібрид під назвою оригінала, але ніяк не те, що має бути.
... І згадується остання зустріч з кафедрою іноземної мови та нашим деканом, коли всі говорили не "будемо раді зустрітися з вами в вересні", а "ну-ну, до зустрічі в вересні". Не треба курсу з ЛАТ, щоб зрозуміти підтекст. Невже так і буде?
... Почуваєшся рибою, що б'ється у саку.
Здавалося б, нам, бакалаврам, відчинено зараз стільки дверей! Російські ВНЗ готові нас прийняти, українські не відмовляються (про закордонні не згадую) — обирай та вперед. Але все не так просто, як хотілося б.
Більшість з нас одразу ж змушена відкидати варіанти продовження навчання в Україні, бо там неспокій. Сорвиголови, які все ж ще рахуються з думкою батьків, теж відмовляються від українських магістратур, адже не дуже хочеться побачити сиву маму і знати, що причина її срібного волосся — ти. Проблеми з російськими ВНЗ починаються з дат прийому документів: дедлайн магістратури 5 липня (тільки в одному університеті бачила 10). Доводиться не дозволити собі розслабитися після двох ДЕКів і збирати документи. На жаль, не всі заклади практикують електронну приймальну комісію — у деякі треба особисто (або призначити особу та забезпечити її відповідною бумагою) завозити усе потрібне. Але це ще нескладно, далі починається найцікавіше: не всі ВНЗ Росії знають, що кримські бакалаври не мають дипломів. Керівництво погоджується на довідку з попереднього місця навчання про успішне засвоєння програми та пройдену державну атестацію, але отримати її теж неможливо. Університет не може її виписати, як кажуть в деканаті, бо для цього потрібен диплом, якого ще нема (мене гризли сумніви, що довідка ця виписується на основі індивідуального плану та картки навчання, і, по секрету, я була права), тому "нічим не можемо допомогти". Якщо харизма допоможе та зірки на небі зійдуться, то можуть чимось допомогти, але довідку не випишуть все одно. Останнім пунктом назву вибір напряму навчання: українську філологію я побачила лише в одному ВНЗ, тобто продовжувати свою спеціальність деяким бакалаврам буде складно. Я дивилась журналістику — з моєю попередньою освітою та без ґрунтовної підготовки вступний іспит не скласти. Тут згадується НАУКМА та СНУ ім. Лесі Українки — заклади, що практикують пересічний (здається, так це називається) вступ на деяких спеціальностях, до яких входить і журналістика: заклад проводить лише творчий конкурс та конкурс портфоліо (публікації та мотиваційний лист), і перевага надається саме конкурсу, який не передбачає теоретичних знань з журналістики. У НАУКМА це шість завдань, з якими може впоратися звичайний сучасний студент з мінімальними вміннями писати; СНУ створює справжню журналістську ситуацію: прес-конференція на годину з відомою людиною та дві години на написання статті за зібраними матеріалами.
До речі, це яскравий вияв Болонської системи. Перед тим, як називати її дурнею, все-таки слід ознайомитися, якою вона має бути. Повірте, у нас Лохнесське чудовисько, зіпсований гібрид під назвою оригінала, але ніяк не те, що має бути.
... І згадується остання зустріч з кафедрою іноземної мови та нашим деканом, коли всі говорили не "будемо раді зустрітися з вами в вересні", а "ну-ну, до зустрічі в вересні". Не треба курсу з ЛАТ, щоб зрозуміти підтекст. Невже так і буде?
... Почуваєшся рибою, що б'ється у саку.
Немає коментарів:
Дописати коментар